Якісна трансформація ринкових та економічних умов господарювання сучасних підприємств позначається на необхідності вирішення принципово нових проблем, в основі яких пошук адекватних методів і способів досягнення та утримання конкурентних позицій, розробка стратегії і тактики забезпечення успішного довгострокового успіху підприємства. У такому контексті протягом останніх десятиліть однією із найбільш активно досліджуваних концепцій залишається стратегічне управління підприємством, призване дати відповідь на найгостріше питання сьогодення: де криються джерела конкурентних переваг підприємств, що змушені функціонувати в умовах неухильного прискорення трансформацій ринкового середовища, якісної зміни природи конкуренції, зміщення акцентів з матеріального та фінансового сектору економічної активності господарюючих суб’єктів на сферу інформаційного та знаннєвого забезпечення їх розвитку? Пошук відповіді на це запитання обумовлює наукову актуальність та практичну затребуваність дослідження сутності нематеріальних активів (НМА), їх місця і ролі у процесі реалізації сучасним підприємством стратегічних настанов своєї діяльності.
Проблематика оцінки та управління НМА на вітчизняних підприємствах
Незважаючи на вражаючі фактори впливу НМА на конкурентоспроможність зарубіжних компаній, у практиці господарювання вітчизняних підприємств НМА не тільки неправильно оцінюються, але й майже не обліковуються. Якщо у розвинутих країнах частка НМА в загальній капіталізації держав складає 30-35%, а в компаніях цей показник може досягати 70% [1], майже 90–100% НМА вітчизняних підприємств не відображається в їх фінансовій звітності. Лише права на торговий знак, знак обслуговування, найменування міста походження товарів відображаються в балансі на 80%; решта 20% неврахованих активів відносяться до прав на фірмові найменування і не відображаються в балансі внаслідок відсутності відповідної нормативно-правової бази. Отже, вітчизняні підприємства практично не використовують потужне джерело потенційно доступних конкурентних переваг, що позначається в заниженій капіталізації вітчизняних компаній та, як наслідок, низькій їх інвестиційній привабливості, а отже – й об’єктивному обмеженні можливостей для інноваційного прориву.
Усвідомлення значення і ролі НМА відбулося на Заході ще на початку 1960-х рр. та знайшло відображення у роботах Г. Беккера, Д. Белл, Л. Едвінссона, М. Мелоуна та ін. Українські вчені почали працювати над цим питанням дещо пізніше. Значний внесок у розробку методологічних засад і практичних рекомендацій щодо урахування НМА в діяльності вітчизняних підприємств зробили Д. Богиня, М. Дороніна, А. Колот, В. Куценко, Н. Лук’янченко, Л. Михайлова та ін. У ракурсі проблеми недосконалої методологічної розробленості стратегічної діагностики активів підприємства необхідно акцентувати увагу на основних положеннях ресурсної теорії, яка отримала поширення у стратегічному менеджменті завдяки роботам Б. Вернерфельта, Р. Румельта, Дж. Барні та ін. Вагомий внесок у становлення теоретичних та прикладних засад стратегічного управління підприємством, зокрема розроблення аналітичного інструментарію проведення стратегічних досліджень активів на мікрорівні, зробили Д. Аакер, А. Томпсон, А. Стрікленд, Р. Каплан, Д. Нортон, А. Дженстер, Д. Хассі а також вітчизняні «стратегісти» — З. Шершньова, А. Наливайко, В. Нємцов, Л. Довгань та ін. Окремий, але органічний, аспект формування методології діагностики активів підприємства являють проблеми фінансової оцінки активів, які висвітлені в дослідженнях Е. Брукінга, О. Бутнік-Сіверського, О. Мендрула, Н. Симонової, Р. Рейлі, Р. Швайса, С. Едвінсона та ін.
Незважаючи на значну кількість публікацій з питань НМА, багато аспектів цієї проблеми залишаються відкритими для подальших розробок. Такими слід визнати питання ідентифікації НМА та їх елементів, оцінки інтелектуального капіталу, формування та розвитку його складових. Залишаються дискусійними та методологічно нерозвинутими такі аспекти, як визначення НМА та їх структури для господарюючих суб’єктів, способи їх управлінської оцінки. Практично нерозвинутими у теоретико-методичному та прикладному аспектах є питання управління такими НМА як ділова репутація компанії, її знання та компетенції.
Враховуючи складність та багатогранність визначеного предмету дослідження в межах цієї статті фокусує увагу на узагальненні базових положень стратегічного управління в контексті ідентифікації, оцінки, формування та ефективного використання НМА як ключового чинника набуття підприємством конкурентних переваг в умовах «нової» економіки.
Еволюція стратегічного управління: від початків до сучасних викликів
Концепція стратегічного управління підприємствами з’явилася у 1970-х рр. у відповідь на докорінну зміну природи ринкового середовища та суттєве прискорення змін в цьому оточенні. Проте, до останнього часу не припиняються наукові дискусії щодо трактування сутності стратегічного управління як такого. Навіть поверховий аналіз дефініції стратегічного управління у публікаціях [2-4] дозволяє зробити декілька висновків.
По-перше, стратегічне управління передбачає узгодження «зовнішніх» умов функціонування підприємства з його «внутрішніми» можливостями. По-друге, стратегічне управління є своєрідною технологією реалізації цілей підприємства шляхом впровадження керуючих дій забезпечує переведення організації з її наявного стану у бажаний. По-третє, основним завданням стратегічного управління слід визнати забезпечення прибутковості та неповторності підприємства, що позначається на рівні його конкурентоспроможності у середовищі собі подібних. По-четверте, реалізація основного призначення стратегічного управління щодо забезпечення конкурентоспроможності підприємства передбачає визначення необхідних ресурсів та забезпечення їх ефективного використання з урахуванням умов та вимог оточення. Виходячи з наведеного, слід визнати, що за умов нового (постіндустріального, інформаційного за природою явищ та процесів) етапу у розвитку сучасної економіки у справі досягнення підприємствами та іншими економічними організаціями довгострокового успіху на перший план виходять проблеми формування, оцінки та ефективного використання стратегічних активів, унікальне поєднання яких забезпечує організацію стійкими конкурентними перевагами та використання яких забезпечує організації економічні вигоди у досягненні її стратегічних цілей. Найчастіше активи підприємства поділяються на матеріальні та нематеріальні. Щодо матеріальних активів, то їх сутність та склад є доволі усталеними та визначеними, тоді як семантика НМА потребує уточнення.
У сучасному економічному словнику НМА визначаються як цінності, які належать підприємствам і організаціям та не являються фізичними матеріальними об’єктами, що уособлюють цінність в своїй фізичній суті, але мають вартісну та грошову оцінку завдяки можливості використання та отримання від них доходу. Наряду з відсутністю матеріального носія, характерною ознакою таких ресурсів є надзвичайна складність визначення величини майбутнього прибутку від їх використання. У такому контексті до складу нематеріальних ресурсів відносяться: 1) об’єкти промислової власності (винаходи, помислові „зразки”, корисні моделі, товарні знаки і знаки обслуговування); 2) об’єкти інтелектуальної власності (програмне забезпечення, банки і бази даних, банки і бази знань); 3) інші нематеріальні ресурси (раціоналізаторські ідеї, ноу-хау, гудвіл, комерційна таємниця).
Інший підхід до трактування природи НМА демонструють Д. Нортон і Р. Каплан, які пропонують розглядати нематеріальні активи як основне джерело створення вартості компанії та підрозділяють їх на три складові: 1) людський капітал (вміння,талант, знання); 2) інформаційний капітал (бази даних, інформаційні системи,мережі та технології); 3) організаційний капітал (культура, лідерство, відповідний персонал, робота в команді, управління знаннями) 5. Дані складові досліджуються в компанії в контексті їх сприяння реалізації стратегії: покращення кожної з цих складових веде до поліпшення внутрішніх бізнес-процесів, взаємодії з клієнтами та фінансовими інститутами.
Важливим аспектом розкриття стратегічної значущості НМА для підприємства є уточнення їх інтелектуальної природи. Е. Брукінг 6, с. 32 для означення НМА використовує термін «інтелектуальний капітал», який складається з: 1) ринкових активів (торгові марки, повторюваність контрактів, портфель замовлень, каналі розподілу, різноманітні контракти і угоди такі як ліцензія, франшиза і т. ін.); 2) інтелектуальної власності, що включає ноу-хау, промислові та торгові секрети, патенти та різноманітні авторські права; 3) людських активів – сукупності індивідуальних та колективних знань співробітників підприємства, їх творчих здібностей, вміння вирішувати проблеми, лідерських якостей, підприємницьких та управлінських навиків; 4) інфраструктурних активів або технологій, методів і процесів, які роблять роботу підприємства взагалі можливою.
Враховуючи вищезазначене, надалі вважаємо за доцільне під НМА розуміти усю сукупність неосяжних (за природою утілення) активів, які застосовуються у створенні кінцевого продукту, а також підвищують вартість самої фірми. Таким чином, НМА – це багатоаспектне поняття. По-перше, вони являють собою ту частину майна підприємства, яка не має матеріально-уречевленої форми, або його матеріально-уречевлена форма не має сутнісного значення для використання в господарській діяльності. По-друге, НМА – це активи довгострокового характеру з терміном корисного використання понад року. По-третє, НМА є немонетарними активами, які мають вартісну оцінку. Тільки у випадку вартісної оцінки вони можуть бути взяті на облік зі всіма наслідками фінансово-економічного характеру. По-четверте, НМА є засобом отримання вигоди для їх розпорядника. Вони створюють конкурентну перевагу підприємства, прямо або опосередковано приносять дохід, внаслідок чого досягається ефект капіталізації.
Висока значущість НМА у забезпеченні стратегічної успішності підприємства обумовлює необхідність обґрунтування методологічного підґрунтя стратегічного управління ними. На наше переконання під стратегічним управлінням НМА підприємства доречно розуміти комплекс заходів з ідентифікації та оцінки НМА, виявлення джерел їх формування та створення умов для їх розвитку і корисного використання з урахуванням стану та динаміки зовнішнього середовища, спрямованих на зростання капіталізації підприємства та набуття стійких конкурентних переваг у довгостроковій перспективі. Виходячи із запропонованого визначення, окреслимо основні методологічні та прикладні аспекти впровадження стратегічного управління НМА на вітчизняних підприємствах, до яких відносимо такі: 1) ідентифікація всіх НМА, їх інвентаризація на підприємстві; 2) капіталізація НМА; 3) створення на підприємстві ефективного організаційно-економічного механізму формування та розвитку НМА з метою підвищення конкурентоспроможності підприємства.
Ідентифікація НМА, їх інвентаризація на підприємстві. Проблема ідентифікації всіх НМА підприємства криється, преш за все, у невизначеності їх складу. З урахуванням сучасних підходів до трактування сутності та природи НМА, а також ураховуючи їх визначальну роль у формуванні конкурентних переваг за умов «нової» економіки, вважаємо за доречне визначати такі ключові нематеріальні складові комплексу активів: 1) об’єкти інтелектуальної власності; 2) компетенції та динамічні здібності організації; 3) ділова репутація підприємства; 4) знаннєві активи. Слід визнати, що серед перелічених груп НМА, три останні є найскладнішими в контексті їх ідентифікації та інвентаризації. Проте, завдяки бурхливому науковому пошуку у сферах розвинення компетентнісного напряму ресурсної теорії та якісного прирощення сфери управлінського консультування, поглиблення методичних засад концепції управління знань та репутаційного менеджменту, сьогодні створюються реальні інструменти для подолання зазначеної проблеми.
Стратегічне управління нематеріальними активами: від теорії до практики
Першими масштабну капіталізацію НМА здійснили японія у 1970-1980-х рр.: при реальному обсязі товарної маси, що вироблялася Японією в ті роки, в 3% від загальносвітового ВВП, сумарний капітал країни склав понад 40% сукупного світового капіталу. Причина такого парадоксального явища проста. Починаючи з 1960-х рр., японці почали скуповувати по всьому світу продукти інтелектуальної праці (результати НДДКР, патенти, ноу-хау, раціоналізаторські пропозиції тощо), які оцінювали за своєю методикою та ставили на баланс підприємства як НМА вже за новою вартістю. Це дозволяло майже необмежено збільшувати балансову вартість підприємств, внаслідок чого в Японії вперше в світі вартість НМА корпорацій перебільшила вартість матеріальних. Ріст вартості активів дозволяв корпораціям пропорційно величині новостворених активів здійснювати додаткову емісію акцій, що в свою чергу сприяє підвищенню інвестиційної привабливості компаній та розширювало можливості щодо інноваційного розвитку компаній. З початку 1990-х рр. американці суттєво удосконалили цю методику та суттєво розширили сутність поняття НМА, включивши до їх складу так званий «гудвіл», що дозволило американським корпораціям з мінімальними витратами багатократно збільшити свою балансову вартість. Зокрема, вартість компанії Microsoft на піку її капіталізації (лютий 2000 р.) оцінювалась на рівні 550 млрд. дол., тоді як балансова вартість її матеріальних активів складала лише 16 млрд. дол. [7].
Щодо джерел конкурентних переваг вітчизняних підприємств, слід зазначити, що очевидною є тотальна недооцінка вітчизняним менеджментом НМА, і як результат – відсутність значущого впливу нематеріальних цінностей на фінансово-господарську діяльність вітчизняних компаній. Такий стан справ багато в чому пояснюється відсутністю ефективного механізму управління НМА на рівні підприємств та дієвого нормативно-правового забезпечення цієї сфери на рівні держави. Об’єктивні та суб’єктивні перепони для залучення інтелектуальної власності в господарський обіг обумовлює її відтік за кордон, а вітчизняне господарське середовище та український бізнес втрачають найважливіші конкурентні переваги.
Організаційно-економічний механізм формування та розвитку НМА. Існує два варіанти вирішення проблеми підвищення частки НМА в капіталізації компанії: 1) традиційний метод використання НМА на основі підвищення їх вартості в управлінському та бухгалтерському обліку; 2) інноваційний метод на основі створення системи стратегічного управління такими активами. За традиційним методом НМА розглядаються як майнові об’єкти. Цей підхід зосереджений на інвентаризації та незалежній оцінці вартості НМА на основі прямих (порівняльного, витратного) або непрямих (через різницю капіталізації компанії та вартості її чистих активів) методів. Проте даний підхід не забезпечує реального управління НМА, а отже й забезпеченням конкурентоспроможності підприємства. Застосування стратегічного підходу ґрунтується на використанні ринкової капіталізації як одного з ключових цільових стратегічних показників підприємства, що визначається як дисконтована сума очікуваних грошових потоків від використання активу. Даний підхід передбачає здійснення таких заходів: а) формування системи стратегічних цілей і завдань в сфері формування, використання та розвитку НМА (наприклад, у форматі стратегічних карт із застосуванням аналітичних методів та стратегічних сесій); б) дослідження ринків, на яких діє підприємств, через призму виявлення стратегічно важливих напрямів; в) формування переліку і вимог до НМА, що визначають ключові ринкові переваги, ефективність та стійкість підприємства та його розвитку; г) інвентаризація НМА, у т.ч. фонду знань, накопичених підприємством; д) формування комплексу управлінських заходів, спрямованих на підвищення ефективності використання та створення стратегічно цінних НМА; е) формалізація НМА (у т.ч. знань, ділової репутації підприємства) шляхом реєстрації прав, незалежної оцінки, обґрунтування стратегічної цінності таких активів для потенційних інвесторів та клієнтів.
Таким чином, стратегічний підхід до управління НМА зумовлює ставлення до них к до ключових факторів розвитку підприємства у нестабільному середовищі господарювання. Основною перевагою стратегічно-орієнтованого підходу є можливість залучення до економічного управління підприємством не тільки «традиційних» НМА, але й таких з них, права на використання яких не реєструються. Однією з визначальних умов позитивного впливу НМА на капіталізацію є інформаційна прозорість компанії у ставленні до таких активів. Інформаційна прозорість має враховувати не тільки наявність активів, але й їх влив на виручку, рентабельність та ризики компанії. Задля забезпечення інформаційної прозорості доцільно формувати варіант управлінського балансу, в якому враховуються скриті НМА, наявність даних про які разом із обумовленими ними грошовими потоками, дозволяє більш точно уявляти фінансовий стан підприємства та прогнозувати його діяльність [8].
Наведені в статті результати критичного аналізу різноманітних трактувань природи НМА підприємства та підходів до можливостей реалізації стратегічного управління ними дозволяють зробити такі висновки. По-перше, в процесі ідентифікації НМА до їх складу поряд із традиційними об’єктами інтелектуальної власності доцільно відносити ділову репутацію, знання та організаційні здібності, компетенції організації, які за умови адекватної їх вартісної оцінки здатні суттєво підвищити капіталізацію підприємства та покращити його конкурентний статус. По-друге, огляд способів оцінки НМА показав, що методи та прийоми вартісної оцінки окремих їх складових очікують на своє удосконалення та розвинення, однак основну увагу необхідно зосередити на формуванні та подальшому розвитку методичного підґрунтя оцінки тієї групи НМА, що створюється «всередині» підприємства та визначає його неповторність на ринку. По-третє, для забезпечення ефективного використання НМА задля реалізації стратегічних цілей підприємства доцільно створення стратегічно-орієнтованого управління цими активами, під яким запропоновано розуміти комплекс заходів з ідентифікації та оцінки НМА, виявлення джерел їх формування та створення умов для їх розвитку і корисного використання з урахуванням стану та динаміки зовнішнього середовища, спрямованих на зростання капіталізації підприємства та набуття стійких конкурентних переваг у довгостроковій перспективі. Отже, проблема формування та розвинення базових положень стратегічного управління НМА залишається відкритою для подальших досліджень.
Залишити відповідь