В статі розглядаються передумови формування підприємствами стратегічних альянсів, фактори зовнішнього та внутрішнього середовищ, що впливають на рішення компаній щодо співробітництва, а також можливі ризики здійснення спільної діяльності.
Стаття присвячена проблемам ідентифікації способу взаємодії підприємств-учасників стратегічних альянсів. З метою формалізації партнерських відносин підприємств та забезпечення їх ефективної співпраці запропоновано підхід щодо визначення компонентів способу взаємодії в альянсі, до яких віднесено: процесну модель співробітництва, організаційну форму альянсу, формат управління альянсом.
В статті викладено авторську позицію щодо методологічних засад процесного управління, запропоновано виділити етапи становлення процесної організації та ідентифікувати їх як рівні розвитку процесної компанії.
В статті узагальнено основні тенденції розвитку стратегічного менеджменту початку ХХІ століття. Розглянуто компетенційно-орієнтований підхід, який будується навколо колективного навчання щодо координації різноманітних виробничих здатностей та інтеграції технологічних навичок. Автором окреслено компетенційну модель бізнес-стратегії підприємства, яка ґрунтується на стратегічному мисленні, координації стратегічних дій, та удосконаленні процесів та методів перетворення стратегічної ідеї в скоординовану стратегічну дію.
В статті зроблено спробу дослідити сутність процесу стратегічного інформаційного планування на підприємстві, узагальнивши досвід зарубіжних та відчизняних компаній. Проаналізовано структурний склад процесу стратегічного інформаційного планування та досліджено зв’язок інформаційної стратегії підприємтсва із його бізнес-стратегією.
В статті зроблено спробу дослідити сутність інформаційної стратегії підприємства та зарубіжний досвід її розробки та впровадження. Проаналізовано елементарно-структурний склад інформаційної стратегії та її життєвий цикл, як механізм, який утримує цю стратегію в актуальному стані.
В статті окреслено базові положення стратегічного управління в контексті ідентифікації, оцінки, формування та ефективного використання нематеріальних активів як ключового чинника набуття підприємством конкурентних переваг в умовах «нової» економіки, задля чого систематизовано підходи до визначення та оцінки нематеріальних активів підприємства з урахуванням їх природи та стратегічної значущості, визначено сутність та складові механізму стратегічного управління нематеріальними активами.
У статті проаналізовано та систематизовано наявні погляди на природу стратегічного простору як простору реалізації стратегічних цілей підприємства із забезпеченням його відмітності та неповторності у довгостроковій перспективі. Запропоновано авторський підхід до ідентифікації стратегічного простору підприємства на засадах концепції конкурентних переваг.
У статті розглянуто підходи до визначення понять «активи підприємства» та «стратегічна діагностика», уточнено критерії стратегічності активів підприємства. Сформульовано проблеми вибору методів оцінки стратегічних активів, сфер практичного застосування відповідного діагностичного інструментарію в діяльності вітчизняних компаній.
Непередбачливі умови функціонування господарюючих суб’єктів характеризуються високим ступенем невизначеності та динамічності та зумовлюють необхідність пошуку нових, відповідних сучасним реаліям методологічних підходів до забезпечення успішного довгострокового розвитку підприємства.
| Все права защищены © 2012 Economica.org.ua Внимание! Авторские права статей, книг и др.материалов, размещенных на сайте Economica.org.ua принадлежат только их авторам! Копирование и републикация разрешены только с письменного разрешения сайта Economica.org.ua! Техническая поддержка и хостинг от Global Digital Services. |