Опубликовано: Вісник Хмельницького національного університет. Економічні науки.-2009.-№ 5, т.3., с.38-42
Верба В.А., к.е.н., докторант,
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Актуальність і постановка проблеми. Процеси інтеграції України у світовий економічний простір зумовили необхідність формування і розвитку таких інфраструктурних інституцій, як управлінське консультування. Визначальна роль консультування в сучасній економіці пов’язана передусім із сутністю інтелектуального продукту, який створюють консалтингові компанії для організацій-клієнтів з метою посилення їх конкурентних переваг, сприяючи мобілізації та ефективному використанню їх матеріальних і нематеріальних ресурсів. Як відомо, ключовими джерелами конкурентних переваг підприємств, що діють в період складних гіпердинамічних умов, виявляються здатності до інноваційної діяльності, генерування нових знань та створення інтелектуальних активів. Виявлення цих здатностей та їх подальше розвинення – одне з генеральних завдань теорії і практики управлінського консультування. Тривалий шлях становлення управлінського консультування позначився на кардинальної зміні його сутнісного наповнення і принципів функціонування. Враховуючи складність феномену управлінського консультування та його потужну роль у стимулюванні розвитку економіки на особливу увагу заслуговують питання формування понятійного апарату семантичного поля менеджмент-консалтингу із визначенням меж та морфологічних зв’язків його базових категорій.
Аналіз останніх досліджень щодо визначеної проблеми. Проблематику становлення управлінського консультування у напрямку дослідження його теоретичних та прикладних аспектів вперше окреслили видатні американські гуру консалтингу М. Кубр і Д. Майстр. Значний внесок у формування теоретико-методологічних засад консалтингового процесу зробили М. Зильберман, Г. Ліппіт, Р. Ліппіт, П. Блок, Е. Шейн та ін. Розробці теоретико-методичних і прикладних аспектів управлінського консультування присвятили свої праці російські вчені В. Алешнікова, Г. Васильєва, В. Єфремов, Є. Деєва, М. Іванов, О. Курбатова, А. Посадський, Й. Пригожин, а також українські дослідники С. Козаченко, В. Новицький, В. Давиденко, О. Трофімова та ін. Проте ряд питань науково-методологічного характеру залишається у зоні дискусії, зокрема сутнісне наповнення управлінського консультування та напрями його розвитку.
Мета статті. Ураховуючи окреслену сферу проблемних і дискусійних питань щодо розвитку управлінського консультування, вважаємо необхідним запропонувати авторську позицію щодо змістовного наповнення управлінського консультування як наукової дисципліни через призму формування його онтології . Відповідно до загальної мети основними завданнями дослідження є такі: 1) обґрунтування необхідності ідентифікації управлінського консультування як наукової дисципліни; 2) розгорнутий виклад тезаурусу управлінського консультування; 3) семантична ідентифікація ключових категорій управлінського консультування — консалтингового продукту і консалтингової послуги.
Виклад основного матеріалу. Протягом періоду становлення в управлінському консультуванні сформувалися досить неоднозначні підходи до визначення його сутнісного наповнення як в теоретичному, так й прикладному аспектах. Аналіз наукової і спеціальної літератури дозволяє констатувати факт багатоваріантного тлумачення самої дефініції управлінського консультування, серед яких домінуючими слід вважати два підходи. Перший базується на визначенні специфіки професійного змісту діяльності консультантів, другий – на сфері підприємництва в галузі створення інформаційного (інтелектуального) продукту.
Проведений нами огляд підходів до трактування сутності управлінського консультування дозволяє констатувати існування, як мінімум, восьми груп дефініцій: 1) функція управління [1], 2) підсистема менеджменту [2], 3) різновид експертної допомоги в галузі управління [3], 4) метод удосконалення управління і розвитку організації [4,5], 5) механізм впровадження нововведень [6], 6) вид професійної діяльності [7, с. 317], 7) форма підприємництва [8], 8) наукова діяльність [9].
На наше переконання, на сучасному етапі свого розвитку управлінське консультування набуло рис самодостатньої наукової дисципліни [10], яка характеризується наявністю чотирьох базових складових: 1) потужними дослідженнями у сфері виробництва фахових професійних знань консультантів; 2) активною трансляцією, тиражуванням та розповсюдженням когнітивних знань науково-дисциплінарної діяльності, створенням навчальних закладів щодо підготовки консультантів; 3) формуванням дослідницьких центрів, проведенням наукових і професійних конференцій з метою посилення науково-дисциплінарного спілкування; 4) професіоналізацією діяльності, створенням національних, регіональних та міжнародних наукових спілок діяльності для розвитку науково-дисциплінарної спільноти.
Визнання управлінського консультування як наукової дисципліни передбачає необхідність уточнення її генезису. На авторський погляд управлінське консультування слід визначати як складну багатоаспектну управлінську систему, спрямовану на пошук механізмів удосконалення управління та забезпечення саморозвитку компанії. Подібна система може існувати як автономно від підприємства-об’єкта консультування та, в такому випадку, набувати вигляду професійної організації, що створює (аналізує, розробляє та допомагає впроваджувати) консалтингові продукти та надає платні консалтингові послуги з метою сприяння ідентифікації та вирішення управлінських і бізнес-проблем організації-клієнта. Інший варіант існування управлінського консультування – внутрішньо організаційна підсистема забезпечення саморозвитку підприємства, що реалізується у вигляді інституту внутрішнього консультування, функції якого органічно розподілені на підприємстві між менеджерами усіх ланок управління.
Ураховуючи визначену поліаспектність наведеної дефініції вважаємо за можливе сформулювати основні завдання управлінського консультування як наукової дисципліни та професійної сфери діяльності, до яких пропонуємо відносити:
• створення та поширення нових актуальних методів, технологій та управлінських інструментів з метою підвищення ефективності функціонування та забезпечення розвитку підприємств;
• навчання персоналу клієнтських організації новим управлінським технологіям, підвищення рівня управлінської культури;
• проведення незалежного діагностування проблематики підприємства для формування альтернатив подолання виявлених проблем;
• надання експертної допомоги клієнтам у вирішенні їх управлінських та ділових проблем, оптимізації їх бізнесу, підвищенні ефективності функціонування клієнтської організації;
• сприяння посиленню інноваційності клієнтських компаній, допомога у реалізації рекомендацій та впровадженні управлінських новацій.
Слід визнати, що у межах управлінського консультування як професійної діяльності сформувався специфічний понятійно-категоріальний апарат, що є відмітною рисою самодостатності сфери наукових досліджень. Проте поліаспектність управлінського консультування значною мірою вплинула на формування її онтології – сукупності термінів та взаємопов’язаних визначень і категорій, які формалізують знання про управлінське консультування. Найбільш усталені категорії, які активно вживають у консультуванні, – консалтинг, консультування, консалтингова послуга, консалтинговий процес, консалтинговий продукт, консалтинговий проект. Проте кожна з цих категорій вимагає уточнення в межах нашого дослідження з урахуванням визначеного завдання формування теоретичних засад управлінського консультування як наукової дисципліни (табл.1)
Відповідно до нормативно-правового змісту тлумачення терміну «послуги», це певні “дії”, або “операції”, або “продукт — результат діяльності”. Це деякою мірою пояснює досить вільне застосування категорії консалтингова послуга, використання її як синоніму поняття консалтингової діяльності. Проведений аналіз наукових і професійних літературних джерел доводить, що більшість дослідників, які розробляли класифікацію консалтингових послуг, пропонували її як таку, що абсолютно подібна видам консультування [14, 15 с.21-30].
Виходячи з того, що управлінське консультування є управлінською системою, спрямованою на пошук механізмів удосконалення управління компанією та забезпечення її саморозвитку, пропонуємо під категорією «консалтингова послуга» розуміти форму співпраці консультантів і клієнтів. Метою надання консалтингової послуги є: а) ідентифікації та розв’язання управлінських проблем клієнтської організації; б) пошук напрямів удосконалення окремих елементів її системи управління; в) забезпечення розвитку компанії в цілому. Специфіка консалтингової послуги полягає в її удаваній невідчутності, відсутності завершеної матеріальної форми, унікальності, невід’ємності від консультанта, неможливості збереження, складності кількісного виміру цінності для споживача, залежності якості послуги від кваліфікації і професіоналізму консультантів.
Удавана невідчутність консалтингової послуги, відсутність її матеріальної складової значно ускладнює можливість клієнта оцінити її результативність, що посилює невизначеність і значно підвищує ризик отримання неякісних послуг. Визначити якість консалтингової послуги клієнт, як правило, може вже після консультування. Консалтингова послуга відрізняється високим рівнем індивідуальності, певною унікальністю, тому ідентичні за предметною ознакою послуги двох консалтингових фірм можуть відрізнятися не тільки за формою, але й мати різну методологію розробки та зміст. Отже, клієнт може оцінити якість наданої йому послуги або відразу після завершення процесу консультування, або через деякий проміжок часу. Окрім того, якість послуги та результативність консультування в цілому безпосередньо залежать від особистої участі та професіоналізму конкретного консультанта. У зв’язку з цим особливого значення набувають взаєморозуміння консультанта і клієнта та їх плідне співробітництво. У разі успіху клієнт схильний його ототожнювати не стільки із змістом та якістю проведених робіт, скільки із особистістю консультанта. Така персоналізація допомоги обумовлює певну специфіку попиту на ринку консалтингу: купують передусім окремих консультантів, які пропонують певні послуги. Для клієнтів часто важко визначитися, до якої саме консалтингової компанії звернутися, яку саме консалтингову концепцію обрати з багатьох існуючих у сучасному світі.
В професійній літературі з консалтингу досить розповсюдженим явищем є синонімічне застосування термінів «консалтингова послуга і консалтинговий продукт» [16]. На наше переконання, ця позиція є помилковою. Ураховуючи здебільшого науково-дослідний характер роботи сучасного консультанта вважаємо, що більшість консалтингових компаній активно веде пошук принципів і методів удосконалення системи управління, напрямів і механізмів якісних трансформацій як у функціональних напрямах менеджменту, так і організації в цілому. Саме це сприяє формуванню науково-методичних розробок, які створюються консалтинговими компаніями на запит управлінської науки і практики. Тому консалтинговий продукт може створюватися без прив’язки до конкретних умов певної клієнтської компанії. У такому випадку цей продукт є результатом інтелектуальної дослідницької діяльності консультантів. Наявність власних консалтингових продуктів, формування їх методології є ознакою розвитку консалтингової компанії. На основі сформованого портфелю консалтингових продуктів можна робити висновок про спеціалізацію консалтингової компанії, визначати рівень унікальності інформаційних продуктів, які вона створює.
Життєвий цикл консалтингового продукту починається з інвестування консалтингової компанії у дослідження управлінських проблем, формування робочих гіпотез і розробки моделей вирішення проблем підприємства, які мають бути формалізовані до принципів, базових концепцій і конкретних методик. Консалтинговий продукт має певну науково-методичну самостійність. Лідери консультування, розробляючи консалтингові продукти, проводять активну маркетингову політику щодо просування цих продуктів. Таким чином, консалтинговий продукт може бути відчужений від розробника, тоді як консалтингова послуга передбачає безпосередню участь та спільну взаємодію консультантів і клієнтів, щодо впровадження консалтингового продукту. Саме це поясніє відмінність результатів консультування при реалізації однакового продукту у різних клієнтських організаціях, розбіжності в оцінці цінності процесу консультування та визначенні ефективності реалізації консультаційного продукту.
Висновки та напрями подальших досліджень. Становлення онтології управлінського консультування має розглядатися як етап розвитку його як наукової дисципліни, в контексті чого управлінське консультування перетворюється на складну багатоаспектну управлінську систему, що спрямована на пошук механізмів удосконалення управління та забезпечення саморозвитку підприємства. В такому контексті вважаємо необхідним запропонувати тезаурус управлінське консультування з метою визначення семантичної ідентифікації та морфологічні зв’язки між основними категоріями цієї наукової дисципліни.
Пропонуємо визначати консалтинговий продукт як інформаційний продукт, який є результатом науково-дослідної діяльності консультанта, розробляється з метою пошуку принципів і моделей удосконалення системи управління підприємства і напрямів його розвитку, має бути формалізованим до принципів, базових концепцій і конкретних методик. Консалтинговий продукт може бути відчужений від розробника, тоді як консалтингова послуга передбачає безпосередню участь та спільну взаємодію консультантів і клієнтів щодо впровадження консалтингового продукту.
На відміну від консалтингового продукту, консалтингова послуга являє собою форму спільної діяльності консультантів і клієнтів з метою ідентифікації та розв’язання їх управлінських проблем, пошуку напрямів удосконалення окремих елементів системи управління компанії-клієнта та її розвитку в цілому. Консалтингова послуга відрізняється високим рівнем індивідуальності, певною унікальністю, тому ідентичні за предметною ознакою послуги двох консалтингових фірм можуть відрізнятися не тільки за формою, але й мати різну методологію розробки та зміст.
Запропонована концепція семантичної ідентифікації консалтингової послуги и консалтингового продукту потребує подальшого уточнення маркетингових параметрів кожної категорії, зокрема товарно-сервісної дихотомії результатів консалтингової діяльності.
Література
1. Озира В.Ю. Консультационные фирмы капиталистических стран по управлению / Озира В.Ю., Лузин А.Е. — М.: Экономика, 1975.
2. Виханский О.С. Система управления производством: новый подход к концепции / Виханский О.С. // Проблемы теории и практики управления. — 1989. — №2.
3. Пригожин А.И. Методы развития организаций / Пригожин А.И. — М.: МЦФЭР, 2003.
4. Рапопорт В.Ш. Диагностика управления: (практический опыт и рекомендации) / Рапопорт В.Ш. — М.: Экономика, 1988.
5. Шохов А. Управленческий консалтинг как метод развития систем управления / Шохов А. [Электронный ресурс] — Режим доступу: http:// www.socium.com.ua/uprco.html
6. Юксвярав Р.К. Управленческое консультирование: теория и практика / Юксвярав Р.К., Хабакук М.Я., Лейманн Я.А. — М.: Экономика, 1988.
7. Choosing and using a management consultant. — 2nd ed. — London ; Economist Intelligence Unit, l993.
8. Алешникова В.И. Использование услуг профессиональных консультантов / Алешникова В.И. — М., 1999; Посадский А.П. Основы консалтинга / Посадский А.П. — М.: ГУ ВШЭ, 1999.
9. Шибут Л.В. Рынок консультационных услуг в России / Шибут Л.В. // Системное управление – проблемы и решения: сборник статей. — М., 1999.– С.73.
10. Верба В.А. Становлення управлінського консультування як наукової дисципліни / Верба В.А. // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. – Вип. 20-21. / Голов. ред. А.П. Наливайко. – К.: КНЕУ, 2007. — С. 22-28.
11. Васильев Г.А. Управленческое консультирование: Учебное пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности 061100 (Менеджмент организации) / Васильев Г.А., Деева Е.М. — М.: «ЮНИТИ-ДАНА», 2004. — С. 145-153.
12. Комашко О.А. Социально-экономическая сущность консалтинговых услуг и особенности их реализации / Комашко О.А. // Евразийский международный научно-аналитический журнал «Проблемы современной экономики». – 2009. — №3(23).
13. Марченко О.А. Поведение субъєктов рынка консалтингових услуг: цели и принципы / Марченко О.А. // Научные труды ДонНТУ. Серия:экономическая. — Выпуск 31-2. — 2007. — С.51-56.
14. Боброва И. Консалтинг в стиле гольф / Боброва И., Зимин В. — М.: ООО «Вершина», 2005.
15. Трофімова О. Такий різний консалтинг. Класифікація консалтингових послуг / Трофімова О. // Синергія. — 2004. — №3(10).
16. Курбатова О.В. Развитие рынка консалтинговых услуг / Курбатова О.В. — М.: «ЮНИТИ-ДАНА», 2005. — с. 6-7.
