Верба В.А., к.е.н., докторант,
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Оригинальное название: “Еволюція впливу управлінського консультування на розвиток підприємств”
Актуальність. За умов мінливого середовища функціонування підприємства завдання забезпечення його стійкого розвитку у довгостроковому періоді стає надзвичайно актуальним для його керівництва. Виграти ринкову боротьбу тільки матеріальними ресурсами сучасній компанії стало практично неможливо, оскільки конкурентні переваги сьогодні формуються передусім нематеріальними активами, які забезпечують формування стратегічних компетенцій. Трансформація поглядів на природу нематеріальних активів [1] змушує підприємства постійно шукати нові принципи і технології управління людськими, структурними, інформаційними та організаційними активами для забезпечення стійких конкурентних переваг [2, с.217-218]. Серед чинників, що сприяють якісному покращенню використання потенційних можливостей компанії, набуває ваги управлінське консультування, яке виконує роль каталізатора трансформаційних процесів на підприємстві.
Як свідчить практика, власні знання і минулий досвід керівництва компанії сьогодні не завжди забезпечують бажаний рівень ефективного управління. Залучення ззовні «інтелектуальної підтримки» управлінських рішень стає поширеною практикою не тільки для транснаціональних корпорацій – світових лідерів бізнесу, але й для українських компаній. Про це свідчать дослідження тенденцій розвитку управлінського консультування в Україні, яке проводилося українською асоціацією менеджмент-консультантів (УАМК) спільно з PricewaterhouseCoopers. Про своє позитивне ставлення до співробітництва з консалтинговими фірмами заявили 70% опитуваних керівників і топ-менеджерів вітчизняних підприємств, які підкреслили особливу користь консалтингу в сфері удосконалення процесів ведення бізнесу, стратегічного планування, впровадження інформаційних систем і технологій [3].
Сьогодні управлінське консультування серйозно посилило свою роль у світовому бізнес-середовищі, розширило сфери своєї присутності на ринку. Співпраця консультантів та клієнтських організацій відбувається за різними напрямках та набуває різноманітних форм. Консультаційні послуги надаються та є затребуваними в різних функціональних сферах діяльності підприємств, державних, комерційних і неприбуткових організаціях. Але незважаючи на визнання консультування як провідної інтелектуальної складової бізнесової інфраструктури, в зоні дискусій фахівців залишаються питання вибору консалтингового партнера, оцінки ефективності співпраці з ним, вибору форм і методів взаємодії під час консультування, розподілу сфери повноважень і зон відповідальності для досягнення встановлених цілей.
Столітня історія суттєво змінила обличчя управлінського консультування. Кардинальні зміни умов функціонування бізнесу позначилися на формах і методах роботи консультантів, передусім на принципах співпраці, консалтингових продуктах, механізмах впливу управлінського консультування на розвиток підприємств. Останніми роками докорінно змінюється ставлення науковців до змісту консалтингової діяльності.
Постановка проблеми. Незважаючи на відносно молодий вік, управлінське консультування здолало шлях від аматорських порад щодо підвищення ефективності виробництва та узагальнень принципів ефективного функціонування підприємств до потужної інфраструктури бізнесу зі специфічними принципами своєї організації і розвитку. Сучасне управлінське консультування може розглядатися у двох площинах: а) як професійна діяльність, сутність якої полягає у сприянні розвитку клієнтських компаній; б) як самостійна сфера бізнесу, що спрямована на успішне довгострокове функціонування у бізнес-середовищі. Знаходячись на перехресті, ці два аспекти важко досліджувати окремо, оскільки сутнісне наповнення консалтингових продуктів має значний вплив на принципи співпраці з клієнтом, вибір форм і методів реалізації консалтингових рекомендацій. Саме тому більшість авторів, досліджуючи принципи організації консалтингової діяльності, не відділяють технологію консультування від управління консалтингом бізнесом.
Аналіз опублікованих надбань щодо визначеної проблеми. Найбільш ґрунтовною працею у дослідженні управлінського консультування є дослідження М. Кубра [4], яке з’явилися понад 15 років тому, але залишається світовим бестселером, витримало 5 перевидань і видано у 12 країнах. Поява першого видання стало першою спробою визначити особливості організації консалтингового бізнесу, поведінки консалтингової компанії на ринку, а також формування певного узагальнення принципів та технологій професійної роботи консультантів з управління. Формування нового типу компаній, продуктом яких є виключно інтелектуальний продукт (саме до такого типу належать консалтингові компанії), зумовило необхідність виокремити їх в особливу групу так званих професійних фірм, сформувати принципи і визначити особливості управління такими компаніями.
Значний вклад в узагальнення принципів управління професійними компаніями здійснили західні вчені Д.Майстер [5], Л.Кухлен [6] , Ф.Стилле [7], К.Макхем [8], Е.Бейч [9] та П.Блок [10]. Досліджуючи питання створення і розвитку консалтингових компаній, вони приділили значну увагу принципам організації консалтингового процесу, визначенню професійних вимог, які висувають до консультантів, їх особистої ролі у процесі реалізації консалтингових проектів. Питання взаємодії під час впровадження змін на підприємстві, формування принципів процесного консультування сформували Г. і Р. Ліппіт [11]. Продовжуючи дослідження ефективного консультування Ф.Уікхем [12] розглядав різні формати співпраці з клієнтами у процесі підготовки і реалізації консалтингових проектів. Визнаний консультант з питань підвищення ефективності консалтингової діяльності М. Зильберман [13] запропонував широкий інструментарій технік консультанта при роботі з клієнтської організацією.
Необхідно визнати широкий інтерес до формування управлінського консультування з боку науковців країн пострадянського простору. Перші дослідження консалтингової діяльності були оприлюдненні естонськими вченими Р.Юксвяравом[14], М.Хабакухом [14,15], Я.Лейманом [14,16], які досліджували теоретичні і прикладні аспекти становлення управлінського консультування. Започаткування консультаційної діяльності, узагальнення світового досвіду реалізації консалтингових проектів викликав значний інтерес у російських науковців – О.Єдмашев [17], А.Посадського [18], С.Хайниша [19], В.Алешнікової [20], Й.Пригожина [21].
Невирішені частини загальної проблеми. Незважаючи на значний обсяг проведених досліджень, варто зазначити, що мало вивченими та дискусійними залишаються питання визначення типів і механізмів взаємодії консалтингових компаній з клієнтськими організаціями, вибору форм консалтингової співпраці при забезпеченні якісної трансформації клієнтської компанії, еволюції впливу управлінського консультування на розвиток підприємств.
Мета статті. Ураховуючи методологічну та практичну значущість визначення впливу управлінського консультування на розвиток підприємств для формування науково обґрунтованої та цілісної системи знань про консультування як самодостатню сферу економічних відносин, вважаємо за необхідне в межах цієї статті визначити основні етапи розвитку управлінського консультування та охарактеризувати його вплив на розвиток сучасного підприємства.
Виклад основного матеріалу. В еволюції становлення світового управлінського консультування можна визначити декілька характерних періодів (табл. 1).
Перші прояви консалтингової діяльності можна відмітити ще наприкінці ХІХ ст. Заснування управлінського консультування як самостійного наукового напрямку досить часто ототожнюють з формуванням наукового менеджменту та з працями відомих науковців Ф.Тейлора, А.Файоля, Л.Урвика, Л. та Ф.Гілбертів, Г.Ганта, Х.Емерсона, Е.Майо та ін., які були спрямовані на дослідження принципів управління підприємствами та мали за мету підвищення ефективності організації виробництва шляхом виокремлення і раціоналізації виробничого процесу, виділення управлінської функції як окремої складової управління, розробки методів підвищення ефективності функціонування підприємств внаслідок департаменталізації, впровадження механізмів планування, координації і контролю. Слід відмітити, що на даному етапі науковий пошук у сфері посилення ефективності виробництва не був сфокусованим. Так Ф.Тейлор основним джерелом ефективності вважав раціоналізацію праці робітників, подружжя Гілбертів – стандартизацію технологічних процесів, Е. Майо – удосконалення організації виробництва, розподілу функцій, соціальні аспекти управління, Г.Гант – принципи планування і координації виконання різноманітних дій для виконання комплексних робіт. Разом з тим, всіх цих дослідників об’єднувало застосування наукового підходу для вирішення проблем виробництва, узагальнення результатів проведених експериментів для подальшого удосконалення запропонованих методів підвищення ефективності діяльності підприємств.
Започаткування консалтингового бізнесу було пов’язане з бажанням колишніх успішних підприємців і керівників, які за різних причин відійшли від справ, передати свій досвід іншим компаніям. Так була створена перша консалтингова фірма (”Служба ділових досліджень”), яка з’явилась на початку ХХ ст. в Чикаго і пропонувала клієнтам проведення робіт з підвищення ефективності функціонування промислових підприємств. З цього моменту починається новий – професійноорієнтований – етап у розвитку світового консалтингу.
Зростання ролі соціальних факторів при виявленні чинників ефективності виробничих систем призвели до появи значної плеяди вчених, які почали досліджувати підприємство як соціотехнічну систему. Це призвело до розширення об’єктів і методів дослідження, розробки нових механізмів підвищення ефективності підприємств. У результаті сформувався новий науковий напрямок у загальному менеджменту, який у подальшому отримав назву організаційного розвитку підприємства. Серед засновників організаційного консультування варто відзначити К.Левіна, Е. Невіса, Л.Хірша, Е.Кепнера, С.Страдфорда, В.Берка, У.Меррі, Дж.Брауна, Р.Беркхарда, Х.Левінсона, Е. Шайна, які у своїх дослідженнях сформували принципи організаційної побудови і конфігурації підприємств, організаційної динаміки, значно розширили склад елементів системи управління підприємства та їхнє змістовне наповнення. Серед прихильників активного використання методів організаційної діагностики як технології управлінського консультування виступають А.Пригожин [21]., М.Іванов, Д.Шустерман[22].
Еволюція управлінського консультуванняЕволюція управлінського консультування Продовження табл. 1
Продовження табл. 1
Після Другої Світової війни сплеск ділової активності сприяв становленню консалтингу як суспільно визнаної професії та прибуткового бізнесу. Цей період називають золотою ерою консалтингу. Він характеризується загальним відновленням світової промисловості, фінансової і політичної системи, а також виникненням та закріпленням на ринку більшості провідних консалтингових фірм. В той час управлінське консультування набуло рис ринкової інфраструктури, більшість консалтингових компанії стало спеціалізованими. Відмітною рисою управлінського консультування того періоду стала адаптація типових управлінських принципів і методів до потреб конкретних підприємств.
Період зростання конкурентної боротьби на світових і локальних ринках 1970-80-х років сприяв пошуку нових управлінських інструментів та форм взаємодії з компаніями, що сприяло формуванню методології консалтингових компаній, створення нових консалтингових продуктів, залучення у коло клієнтів організацій невиробничих сфер економіки. Цей час характеризується досить активною маркетинговою політику і PR консалтингових компаній.
Активний пошук джерел ринкової ефективності компанії призвів до появи великої кількості нових управлінських інструментів, які розроблялися і активно застосовувалися консалтинговими компаніями (табл. 2). Це передусім стосується діагностичних інструментів і технологій, які з’явилися у той період і досі активно використовуються як зовнішніми консультантами, так і аналітиками компаній. На початку 1980-х рр. для аналізу продуктового портфелю компанії та обґрунтування напрямів раціоналізації маркетингової політики Boston Consulting Group запропонувала методику портфельного аналізу, що грунтувався на принципах побудови матриць, які дозволяли оцінювати перспективність різних товарів компанії за критеріями обсягів продажів, прибутковості, потенціалу ринку та створювали об’єктивне підґрунтя для прийняття зважених стратегічних рішень щодо продуктового ряду, напрямів спеціалізації компанії.
Найвідоміші консалтингові технології і концепції
сили впливу конкурентних сил на підприємство при виборі конкурентної стратегії компанії, а також вертикальної і горизонтальної диверсифікації діяльності з метою отримання конкурентних переваг.
Пошук технологій ефективної реалізації стратегії підприємств, сприяв значному поширенню збалансованої системи показників, яку запропонували в якості маршрутної карти реалізації стратегії підприємств Д.Нортон і Р.Каплан. Протягом десятиліття даний інструмент набув популярності не тільки у бізнесовому середовищі, але й в неприбуткових організаціях, державних установах [23].
Управлінське консультування початку XXI століття характеризується системним і ситуаційним підходом при вивченні і розв’язанні управлінських проблем підприємств, розробкою інтелектуальних продуктів, що розробляються на стиках функціональних аспектів менеджменту, міжгалузевої взаємодії, розвитку кластерної економіки.
Становлення українського консалтингу пройшло певні стадії. Початок бізнесової формації управлінського консультування був обумовлений становленням ринкової економіки, процесами приватизації. В цей період попит на оцінку суб’єктів роздержавлення, розробку бізнес-планів та інвестиційних проектів створив умови для створення чисельних консалтингових компаній. Другий етап формування консалтингового ринку в Україні був пов’язаний з необхідністю консалтингової допомоги у впровадженні ринкових методів і механізмів управління компаніями, наданням їм постприватизаційної підтримки. Цей період характеризується появою таких консалтингових продуктів як стратегічний аналіз, розробка стратегії, організаційна побудова бізнесу, фінансове управління, формування ефективної кадрової політики підприємств і тощо.
Нова хвиля розвитку ринку консалтингових послуг була пов’язана з інтервенцією інформаційних технологій, формуванням нових консалтингових продуктів, пов’язаних з автоматизацією процесів управління підприємством. Про колонізацію ринку консультування компаніями, що пропонують інформаційні технології, свідчить той факт, що більша частина учасників щорічної виставки “Управління підприємством-2006″ пропонували консалтингові продукти, основою яких є програмні продукти. Сьогодні можна констатувати, що консалтинговий ринок в Україні має зміщення акценту у бік IT-продуктів (за критерієм ємності даного сегменту у сукупному попиті на консалтингові послуги). Серед найбільш популярних продуктів, які пропонують консалтингові компанії сьогодні, є комплекс послуг з фінансового управління, управління персоналу і різних технологій управління (впровадження процесного і проектного управління, збалансованої системи показників, бюджетування, тощо).
Історію п’ятнадцятилітнього функціонування ринку консультування в Україні можна охарактеризувати як епоху навчання – навчання консультантів роботи з клієнтами, планування і виконання консалтингових проектів, організації та управління власним консалтинговим бізнесом. Цей період можна вважати початком професійного становлення управлінського консультування, яке пов’язано з формуванням власної методології, розробки консалтингових продуктів. Як компанії, що надають інтелектуальні послуги, консалтингові компанії почали усвідомлювати необхідність формування і збереження власної репутації, яка для будь-якого клієнта є першорядною при виборі консалтингового партнера для співпраці, оскільки одним з вагомих чинників залучення консультантів стає переконання клієнтів у можливості допомоги консультантів у підвищенні ефективності роботи компанії, створенні чи посиленні конкурентних переваг підприємства.
Який же вплив здійснює управлінське консультування на розвиток сучасних підприємств, у т.ч. в Україні? Традиційно оцінку ролі консультування в економіці країни визначають рівнем залучення консультантів до розв’язання проблем клієнтських копаній. Саме за обсягом надання консалтингових послуг оцінюється рівень розвитку консалтингового ринку. На наше переконання, вплив управлінського консультування на розвиток підприємств завжди має багатоаспектний формат. Консалтинг здійснює як прямий вплив на діяльність клієнтських компаній, так і опосередкований. У першому випадку консультант безпосередньо втручається в управлінську діяльність компанії та виступає активним учасником змін на цих підприємствах. Опосередкований вплив управлінського консультування пов’язаний передусім з розробкою і пропагандою певних управлінських технологій, які підвищують ефективність функціонування підприємств, сприяють реалізації якісних змін і забезпечують розвиток клієнтських організацій. Консалтингові компанії створюють інформаційний простір для знайомства підприємств з новими управлінськими інструментами і технологіями через презентацію нових консалтингових продуктів у публікаціях, поширення книг і статей, що висвітлюють досвід їх впровадження, популяризацію нових ідей на професійних конференціях, навчальних семінарах, тренінгах. Причому застосування розроблених консультантами управлінських технологій в діяльності підприємства може здійснюватися як за умови консалтингової підтримки, так й без такої. Саме тому ми вважаємо, що рівень впливу управлінського консультування на розвиток підприємства визначається ступенем розробленості, впровадження та розвитку консалтингових продуктів і технологій. Наведемо декілька аргументів на користь цієї гіпотези.
По-перше, світові тенденції розвитку управлінського консультування свідчать про зростання залучення консалтингових компаній до розвитку підприємств. За оцінками фахівців протягом останнього десятиліття річний потенціал росту ринку менеджмент-консалтингу складав понад 10 %, що у 2 рази вище, ніж середні темпи розвитку ринків наукомісткої продукції і споживчих послуг. За даними Kennedy Information’s “Consulting Service Line Series” глобальний ринок консультування останнім часом має стійку тенденцію до зростання: так у 2006 р. його розмір оцінювався у 280 млрд. дол., у 2007 р. – у понад 300 млрд. дол., а у 2010 р. за оцінками експертів він сягне 380 млрд.дол. [24]. За даними дослідження, 45% компаній у розвинених країнах користуються послугами консультантів регулярно і 75% звертаються до консультантів епізодично, по мірі необхідності [25]. Отже, можна констатувати, що підприємства найчастіше вдаються до послуг консалтингових підприємств у випадку виникнення проблем, що мають принципову новизну та вимагають нестандартних рішень. Підтвердженням цього висновку є результати досліджень, проведених одним з лідерів світового консалтингового ринку компанією Bain&Company, об’єктом яких були принципи використання підприємствами управлінських інструментів протягом останніх десяти років, а також ефективність і дієвість застосовуваних ними управлінських концепцій [26]. Так за рейтингом популярності до десятки найбільш популярних управлінських інструментів увійшли: стратегічне планування, управління взаємодією з клієнтами, управління клієнтською базою, сегментування клієнтів, бенчмаркінг, місія і візія, ключові компетенції. Відмітимо, що за результатами цих досліджень протягом десяти останніх років блок управлінських інструментів зі стратегічного менеджменту утримують лідерство (табл. 3). Цей факт корелюється з показниками залучення консультантів до формування нових ідей для розвитку компанії, розробки механізмів ефективного впровадження стратегічних завдань і забезпечення реалізації результативного управління.
Таблиця 3. Рейтинг популярності десяти управлінських концепцій та інструментів у світі протягом 1996-2006 рр
По-друге, той факт, що послуги з управлінського консультування є затребувані у всіх сферах економіки, показує його надзвичайні можливості сприяти покращенню результативності діяльності компанії різних сфер, напрямів і масштабів діяльності. Вихід управлінського консультування за межі матеріального виробництва (традиційно клієнтами консультантів вважалися промислові підприємства) залучення до клієнтів менеджмент-консалтингу компаній фінансового і страхового сектору, торгівлі, будівництва, транспорту, свідчить про значну ефективність консалтингових продуктів. Останнім часом у розвинених країнах спостерігається широке залучення до консультування таких сфер як охорона здоров’я, освіта, державне управління, що свідчить про багатогранність форм і методів співпраці консультантів з метою трансформації організацій для підвищення їх ефективності.
По-третє, як було зазначено вище більшість інновацій у практиці менеджменту з’являються як результат серйозних досліджень, наукової роботи, узагальнень досвіду функціонування компаній і організацій, процесів і результатів консультування. Фактично кожна ініціатива у практиці менеджменту за останні два десятиліття народилась у сфері консалтингу. Сучасні консалтингові продукти – це комплексні, науково обґрунтовані управлінські рішення, впровадження яких дозволяє долати найскладніші управлінські завдання (від визначення стратегічних пріоритетів розвитку компаній до вибору управлінських технологій їх реалізації). Отже, можна зробити висновок, що консалтинг – це перш за все метод впровадження наукових досягнень, управлінських інновацій в практику.
Наведені вище аргументи не вичерпують усього переліку фактів, що засвідчують вплив консалтингової сфери на розвиток підприємств. Крім того, слід визнати, що подібний вплив не є одностороннім. Виникнення нових проблем у бізнес-середовищі та постановка нових завдань перед консультантами зумовлюють подальший розвиток управлінського консультування, який сьогодні активно реалізується у напрямку формування наукових підвалин і методологічних засад організації та здійснення консалтингової діяльності.
Висновки. Узагальнюючи результати наведеного в статті авторського підходу до визначення етапів становлення управлінського консультування та еволюції його впливу на розвиток сучасного підприємства можна зробити такі висновки. Історія становлення і розвитку управлінського консультування свідчить про активну дослідницьку роботу консультантів у пошуку нових управлінських інструментів і технологій, що сприяють посиленню ефективності діяльності підприємств. Характеризуючи опосередкований вплив управлінського консультування, відмітимо зростаючу роль у формуванні нових принципів управління підприємствами, які розробляють і активно просувають консалтингові компанії, здійснюють інформаційну пропаганду методології консалтингових продуктів.
Сучасна практика функціонування успішних компаній свідчить, що значна частка лідерів бізнесу забезпечує утримання і посилення конкурентних позицій завдяки плідній співпраці з консалтинговими компаніями на постійній основі. Спільна діяльність менеджменту компаній з консультантами у пошуку напрямів і моделей розвитку сприяють появі прогресивних управлінських інструментів, що обумовлюють досягнення якісних незворотних змін на підприємстві, які забезпечують його сталий довгостроковий успіх. Рівень впливу управлінського консультування на розвиток підприємства визначається ступенем розробленості, впровадження та розвитку консалтингових продуктів і технологій.
Формування науково обґрунтованої та цілісної системи знань про управлінське консультування як самодостатню сферу економічних відносин потребує подальшого дослідження форм та методів співпраці консультантів та клієнтських організацій, розвитку консалтингових продуктів та результатів впровадження консалтингових рекомендацій у бізнес-середовище. Посилення ролі управлінського консультування у сучасному бізнесі буде сприяти зростанню різноманітності консалтингових послуг, їхньої якості та залученню до глобального ринку нових гравців, як з боку клієнтських організації, так і з боку консультантів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Верба В.А. Систематизація активів підприємства: стратегічний аспект// Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 220: в 3-х т. Том ІІ.-Дніпропетровськ: ДНУ, 2006.-с.493-502
2. Каплан Р., Нортон Д. Стратегические карты. Трансформация нематериальных активов в материальные результаты./ Пер. С англ.- М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2005.- 512 с.
3. Исследование услуг менеджмент консалтинга в Украине // Адреса документу в Інтернет – http://www.uamc.com.ua/MCS_ru.php3
4. Кубр М. Управленческое консультирование. Введение в профессию. – М.: „Планум, 2004. – 976с.
5. Майстер Д. Управление фирмой, оказывающей профессиональные услуги/ Пер. с англ. —М.: Альпина Паблишер, 2003.- 414с.
6. Kuhlken Larry E..Expandingprofessional services: a manager’s guide to a diversified business// Business one Irvin, – Homewood, Illinois 60430, 2003
7. Steele F. Consulting for Organizational Change. Amherst, MA, University of Massachusetts Press, 1975.
8. Макхем К. Управленческий консалтинг / Пер. с англ. М.: Издательство «Дело и сервис», 1999. – 288 с.
9. Biech, Elaine The Consultant’s Quick Start Guide. San Francisco: Jossey-Bass/Pfeiffer,- 2002.
10. Блок П. Безупречный консалтинг.-2-е изд./ Пер с англ. – СПб.: Питер, 2007.-304 с.
11. Липпит Г., Липпит Р. Консалтинговый процесс в действии./ Пер с англ. – Спб.:Питер, 2007.-208 с
12. Уикхем Ф. Консалтинг в управлении проектами: пер 2-го анг.изд. М.: Дело и Сервис, 2006. – 368с.
13. Silbermann Mel. More Secrets of Consulting: The Consultant’s Tool Kit – Paperback by Gerald M. Weinberg, 2002
14. Юксвярав Р., Хабакух М., Лейманн Я. Управленческое консультирование: теория и практика . —М.: Экономика, 1988.
15. Хабакух М., Оя Э. Использование консультантов в управлении. — Таллин, 1981
16. Лейманн Я. Руководитель и специалист — взаимодействие (об управленческом консультировании). — М., 1984.
17. Едмашев O.K. Управленческое консультирование. Вопросы теории и практики. – Ижевск: Удмуртия, 1989, Алешникова В.И. Использование услуг профессиональных консультантов. – М.: ИНФРА – М, 2000. – 185с.
18. Посадский А.П. Основы консалтинга: Пособие для преподавателей эконом. и бизнес – дисциплин. – М: ГУВШЭ, 1999. – 240 с.
19. Алешникова В.И. Использование услуг профессиональных консультантов. – М.: ИНФРА – М, 2000. – 185с.
20. Хайниш С., Токарева Н. Управление изменениями и механизм активного развития на предприятии. —М.: РОХОС, 2003.- 152с.
21. Пригожин А.И. Методы развития организаций. – М.: МЦФЭР, 2003. – 864с.
22. М.Иванов, Д.Шустерман. Организация как ваш инструмент: Российский менталитет и практика бизнеса (3-е издание). —М.: Альпина, 2006
23. Шинкаренко И. Статегия для бизнеса и страны// Эксперт, 2005-№45, с. 30-38.
24. Kennedy Information’s “Consulting Service Line Series” Адреса документу в Інтернет- http://www.consultingcentral.com/research/service-line?C=7TNEIvYZI9yVZGN3&G=sdNKvCyY8RhTMkLR
25. AMCE: Survey of operating statistics on management consulting.- New York, Association of Management Consulting Firm, 2003
26. Rigby Darrell, Bilodeau Barbara Management Tools and Trends 2007 // Адреса документу в Інтернет: http://www.bain.com/management_tools/Management_Tools_and_Trends_2007.pdf
