Гребешков Олексій Миколайович,
аспірант кафедри стратегії підприємств КНЕУ ім. Вадима Гетьмана
(”Управління інформацією в сучасному бізнесі: стратегічний аспект”)
Останнє десятиріччя охарактеризувалося значним підвищенням важливості інформації в усіх сферах людського життя. Епоха переходу від індустріальної (коли боротьба ведеться за доступ до ресурсів) до постіндустріальної (коли ключовим стає володіння інформацією) економіки зумовила виникнення та поширення інформаційного підходу в економіці.
Дослідження економічних процесів на засадах інформаційного підходу дало змогу подивитись на економіку як на гігантську інформаційну мережу з власними внутрішніми вузлами – підприємствами, що виробляють інформацію та водночас є її споживачами й посередниками у процесі її передавання [1].
В умовах сучасного гіпердинамічного зовнішнього середовища одним із способів якісного підвищення конкурентоспроможності підприємства може стати раціональне управління інформаційними ресурсами. Коли інформація трактується як найважливіший та рідкісний ресурс, як елемент економічного потенціалу фірми, ефективне використання якого зумовлює досягнення її стратегічних цілей, виникає проблема визначення та формування кожним підприємством своєї інформаційної стратегії.
Дослідженню проблеми економічної сутності інформації присвячені праці таких економістів та соціологів, як Дж.Стиглера, К.Ерроу, Р.Коуза, Д.Белла, Е.Тюффлера, В.Інозємцева, Е.Маймінеса, К.Вальтхаут, О.Дьоміна. Зокрема, К.Ерроу в своїх дослідженнях визначив такі ключові тези: інформація має економічну цінність; отримання і передавання інформації пов’язане з певними витратами; інформаційна складова економічної системи є універсальним ресурсом і має вирішальне значення у виробництві товарів і послуг [2]. Не залишаються в стороні від проблеми управління інформацією й українські вчені. Наприклад, В.М.Гужвою визначено поняття економічної інформації як сукупності відомостей про соціально-економічні процеси, що слугують для управління цими процесами і колективами людей у виробничій і невиробничій сферах [3, 4].
Певні спроби розв’язати визначену проблему можна віднайти і в працях із суміжних наук. Так, з позицій маркетингового підходу Л.Ф.Єжова зазначає, що «…ціль інформаційного маркетингу — знайти відповідність між можливостями інформаційних структур і потребами споживачів цільового ринку. Зробити це можна тільки з допомогою систематичних досліджень зовнішнього та внутрішнього середовищ фірми. Застосування маркетингового дослідження інформаційними структурами обмежене галуззю вивчення інформаційних потреб, вибором ключових сегментів ринку» [5]. Дослідження інформаційної взаємодії підприємств спираються на поняття «інформаційна політика», під якою С.Е.Зуєв, наприклад, розуміє «спосіб використання наявних інформаційних потоків та ресурсів з боку різних інституційних суб’єктів» [6]. Також, вказуючи на появу у другій половині ХХ ст. особливого роду простору («інформаційного простору»), С.Е.Зуєв пояснює популяризацію та широке використання інструментарію стратегічного планування як результат необхідності постійного пристосування організації до швидкоплинного оточення, інформаційна ємність якого постійно збільшується [6]. У стратегічному контексті Джейн Ліндер вказує на факти цілеспрямованого використання компаніями інформації для досягнення їх стратегічних цілей шляхом ефективного використання джерел інформації для зміцнення конкурентної позиції [7].
Можна констатувати, що в сучасній економічній теорії та бізнес-практиці вже сформувалося чітке розуміння того, що для нормального функціонування організації будь-якого масштабу недостатньо мати для виробництва тільки необхідні матеріальні, фінансові і людські ресурси. Головне необхідно мати інформацію про способи ефективного поєднання матеріальних та нематеріальних ресурсів, внаслідок чого створюються стійкі конкурентні переваги. Тому інформація, інформаційні ресурси нині розглядаються як окрема економічна категорія.
Узагальнюючи існуючи погляди на природу інформації в контексті управління підприємством інформаційні ресурси можна визначити як увесь обсяг інформації, що є в інформаційній системі підприємства [3].
Сучасна економічна організація повинна мати певну стратегію стосовно інформації. Це дозволяє відрізняти забезпечуючи технології, що є основою поточної підприємницької діяльності, від таких, що забезпечують підприємству стійкі конкурентні переваги, тобто створюють нові ділові можливості, або дозволяють уникати ризиків в майбутньому. Подібна стратегія повинна реалізовуватись через відповідний управлінський механізм формування адекватного професійного складу своїх співробітників та їх ефективної організації для отримання позитивних результатів бізнес-діяльності.
Однак слід визнати, що надзвичайно мала кількість економічних організацій, зокрема – українських, мають формалізовані інформаційні стратегії такого роду, якими можна керуватися при виборі напрямків розвитку. Не секрет, що об’єктивною вимогою успішного довгострокового розвитку сучасного підприємства є перспективне бачення та стратегічне мислення. Проте гнучкість економічної поведінки організації як така (без відповідного оформлення та супроводження та процесів прийняття управлінських рішень) залишається привабливою, але лише мисленою конструкцією, що не здатна забезпечити реальні результати діяльності. У такому контексті свого вирішення вимагають такі актуальні завдання, як уточнення суті інформаційної стратегії підприємства, визначення її теоретичних засад та розробки практичних рекомендацій щодо її реалізації. Залишається відкритим питання про місце й роль інформаційної стратегії в стратегічному наборі підприємства.
Ураховуючи складність та багатогранність поставленої проблеми, в межах цієї статті сконцентруємо увагу на дослідженні сутність інформаційної стратегії підприємства, а також виявимо та узагальнимо емпіричний досвід її розробки та впровадження іноземними компаніями.
Дослідники відзначають, що однією з ознак глобального соціально-культурного перевороту другої половини ХХ ст. є не стільки багаторазове збільшення кількості доступної інформації, скільки поява особливого простору, в якому починають з’являтися специфічні форми поведінки та діяльності, які якісно відрізняються від тих, що існували на попередніх етапах суспільного розвитку [6]. На наше переконання, адекватно цим змінам змінюється і поведінка компаній і підприємств. Так процес стратегічного планування (суть якого, на нашу думку, сьогодні полягає в постійному пристосуванні компанії до зростаючої соціально-економічної поліморфії оточуючого середовища), передбачає роботу із все більш місткими та швидкими інформаційними потоками. Певною мірою, це призводить до того, що стратегія компанії стає “мобільною”, тобто постійно перебуває у стані зміни та адаптації [6]. Не випадково на сьогоднішній день у великих корпораціях інформаційні відділи є підрозділами груп стратегічного планування.
Сучасний бізнес вирішує триєдине завдання: по-перше, необхідно встановлювати більш тісні відносини з постачальниками й замовниками, по-друге, підвищувати рівень власної операційної ефективності й, по-третє, підвищувати конкурентоспроможність продукції, яка випускається. Перше забезпечується системами підтримки відносин, що одержують все більше поширення – системами SCM і CRM, друге – ще більш популярними системами ERP, а от третє поки не має достатнього комплексного інформаційного забезпечення (рис. 1, адаптовано за [8])
Рис.1. Еволюція розвитку електронного бізнесу за Gartner Group
Беручи до уваги великий ступінь важливості інформації для бізнесу, на сьогоднішній день нам вбачається недостатнім обмежуватись лише регламентацією якості та часу надходження інформації до менеджерів і фахівців в межах підприємства, як це пропонується робити в межах інформаційного менеджменту [3]. Вважаємо за доцільне прийняти до уваги вітчизняних компаній ще новий, але цілком своєчасний досвід іноземних компаній та державних установ з розробки та впровадження інформаційної стратегії.
Частіше за все в зарубіжних публікаціях інформаційну стратегію розглядають з двох точок зору. З однієї (технічної) сторони, ця стратегія покликана забезпечити безпеку інформації, з іншої – завдяки селекції інформаційних потоків та управлінню ними, забезпечити та посилити конкурентну перевагу компанії [9].
На наш погляд, передумови існування в компанії інформаційної стратегії зумовлені такими взаємопов’язаними елементами:
- визначеність інформації (будь-яка інформація чітко визначена та відповідним чином розподілена між споживачами);
- якість інформації, що відповідає меті її застосування та визначається такими показниками як точність, вчасність, послідовність та повнота;
- регламентованість інформації (весь персонал компанії чи підприємства знайомий із правилами використання та відповідальністю за використання інформації);
- керованість інформації через наявність механізму, завдяки якому визначаються чіткі пріоритети та процедури використання інформації, і у відповідності до якого ці процедури реалізуються.
Інформаційна стратегія, по суті повинна бути рушійною силою компанії; вона не є і не повинна бути надлишковою опцією стратегічного набору. Так, фахівцями Лондонського університету інформаційна стратегія була визначена як «ключова під-стратегія корпоративної стратегії, яка дає можливість уявити яким чином та за допомогою якої інфраструктури інформація використовується для підтримки діяльності університету», зазначаючи також, що інформаційна стратегія має однією зі своїх цілей підтримку інших під-стратегій (наприклад, комунікаційної) [10]. На схоже визначення спирається в своїх дослідженнях і Джейн Ліндер, визначаючи інформаційну стратегію як «частину бізнес-стратегії компанії, яка регламентує яким чином компанія використовує інформацію для створення вартості у динамічному бізнес-середовищі» [11].
Проаналізувавши публікації закордонних вчених та дослідників [7, 9-11], пропонуємо виділити три елементи, які формують «каркас» інформаційної стратегії (рис.2)
Рис.2. Компоненти інформаційної стратегії
Здобуття та розповсюдження інформації. Не дивлячись на те, що інформація на сьогоднішній день є одним з ключових ресурсів будь-якої компанії, не можна створювати в середині компанії «інформаційний вакуум», приховуючи інформацію. Розповсюдження інформації серед внутрішніх та зовнішніх контрагентів може дати наступні позитивні ефекти:
- полегшується процес збирання інформації (завдяки інформаційній прозорості компанії буде відомо, де є потрібна інформація, наскільки вона доступна, тощо);
- завдяки більш швидкому доступу до інформації можна очікувати на більш оперативне осмислення фахівцями інформації з оперативних проектів компанії, а відповідно – на більшу ефективність даних проектів;
- відкривається більш швидкий доступ до інформації та єдиних стандартів інформаційного обміну, що дає можливість для компанії отримати від внутрішнього розповсюдження інформації додаткову цінність;
- відбувається оптимізація загального інтелектуального капіталу компанії – генерація нових знань.
Слід зазначити, що перед розповсюдженням інформації, слід визначитись з принципами цього процесу (яка інформація, коли, для кого і яким чином розповсюджуватиметься) та з сферами відповідальності задіяних у даному процесі сторін.
Інформаційна інфраструктура покликана забезпечити довготривале збереження та швидкий доступ до інформації; забезпечити відповідне інформаційне середовище для роботи компанії. На наше переконання можна виділити три ключові елементи інформаційної інфраструктури компанії: 1) ланцюжок інформаційної вартості (Дані ® Інформація ® Знання); 2) інтелектуальна власність та зовнішні стандарти; 3) технологічна (ІТ) інфраструктура. Отже, ланцюжок інформаційної вартості показує яким чином інформація рухається всередині та за межами компанії. Інтелектуальна власність в свою чергу відображає ті розроблені в межах компанії технології та специфікації, які здатні позитивно вплинути на діяльність компанії та її продуктивність. Інформаційна (або ІТ) інфраструктура являє собою сукупність апаратного та програмного забезпечення, яка підтримує ланцюжок інформаційної вартості.
Те, що інформаційні системи й простір зв’язків між ними згодом ускладнюються, є очевидним. Причому ускладнення це не відбувається ані спонтанно, ані в силу дії якихось внутрішніх імперативів ІT-інфраструктури, а стимулюється системою бізнес-цілей компанії, для забезпечення здійснення яких існує дана ІT-інфраструктура. З даної тези слідують такі очевидні висновки [12]:
- із зростанням складності системи збільшується її внутрішня зв’язаність;
- із зростанням складності системи розширюється фронт взаємодії із зовнішніми системами;
- із зростанням складності технологічної системи зростає як її внутрішній інформаційний опір, так і інформаційний опір керуючої системи (мірою інформаційного опору системи можна вважати час вироблення, прийняття й реалізації рішень);
- із зростанням складності системи її інноваційний потенціал знижується.
Аналіз розвитку цих процесів у часі показує, що може існувати така “критична точка” розвитку системи, коли вона перестає бути керованою й руйнується. При цьому потенціал розвитку системи стає нульовим. Така “критична точка ” і є моментом настання найближчої структурної кризи. Причому крім технологічної кризи можна з високою долею ймовірності припустити настання кризи управлінської. Остання, цілком ймовірно, виникне раніше, оскільки інформаційний опір адміністративних систем зростає значно швидше, ніж опір технологічних систем.
Інформаційна стратегія в цьому смислі покликана синхронізувати бізнес-цілі та зростаючі інформаційні потреби компанії для оптимізації параметрів ІТ- інфраструктури з метою запобігання виникненню структурних та управлінських криз.
Підтримка та оцінка інформації по суті являє собою механізм, який утримує інформаційну стратегію в актуальному стані (див.рис.2).
Опишемо коротко наведений цикл. На стадії визначення можливих покращень проводиться фактично вивчення сучасних трендів розвитку галузі, в якій працює компанія, визначення стратегічних напрямків розвитку галузі. Після цього в існуючу ІС вносяться певні корективи, які відповідають сучасним реаліям та трендам. На стадії організаційного впровадження змін відбувається розробка менеджментом плану впровадження ІС, який покликаний перетворити ІС з теоретичного доробку у практичний інструмент, а також синхронізувати всі існуючі та тактичні ініціативи компанії з ІС. Реалізація даного плану відбувається на стадії впровадження нової ІС. Після впровадження змін потрібно проводити постійний моніторинг ІС для вчасної ідентифікації можливої необхідності нового циклу вдосконалення.
Рис.3. Життєвий цикл інформаційної стратегії (ІС)
Перефразовуючи засновника клубу стратегічних рольових ігор С. Б. Переслегина, можна сказати, що: “управління – це механізм упорядкування інформаційних потоків усередині компанії й між компанією і навколишнім середовищем”. Інформаційна стратегія в цьому сенсі набуває надважливого значення в якості своєрідного «стратегічного компасу» прийняття управлінських рішень, тому дослідження сутності цього нового інструментарію та досвіду його використання є необхідним. Чимало аспектів цієї проблеми залишаються відкритими: щодо місця ІС в стратегічному наборі підприємства, питання методології розробки та впровадження ІС, тощо. Для успішного використання даного інструментарію в реальному бізнесі, ці питання набудуть розв’язання в наших подальших дослідженнях.
Список використаних джерел
- Майминас Е. Информационное общество и парадигма экономической теории. Рус. гуманит. Интернет-ун-тет // Сайт в Інтернеті: www.i-u.ru
- Эрроу К.Дж. К теории ценового приспособления / В кн. Теория фирмы; Под.ред. В.М.Гальперина. – СПб.: Экон. шк., 1995 (Вехи экономической мысли; Вып. 2). – С.432-447.
- Гужва В. М. Інформаційні системи і технології на підприємствах: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — 400 c.
- Твердохліб М. Г. Інформаційне забезпечення менеджменту: Навч. посібник. – Вид. 2-ге, доп. та перероб. — К.: КНЕУ, 2002. — 224 с.
- Єжова Л. Ф. Інформаційний маркетинг: Навч. посібник. –К.: КНЕУ, 2002. – 560 с.
- Зуев С.Э. Измерения информационного пространства (политики, технологии, возможности). Музей будущего: Информационные технологии и культурное наследие // Сайт в Інтернет: www.future.museum.ru
- Jane C. Linder Uncover Hidden Competitive Value Using Information Strategy // Сайт в Інтернеті: http://www.accenture.com/Global/Research_and_Insights/Outlook/By_Alphabet/UncoverStrategy.htm
- Черняк Л. PLM – не роскошь, а необходимость // Открытые системы. – 2003. – №6.
- Whither “Information Strategy”? // Сайт в Інтернеті: http://www.rand.org/pubs/monograph_reports/MR1033/MR1033.chap1.pdf
- Royal Holloway, University of London – Information Strategy 2005-2010 // Сайт в Інтернеті: http://www.rhul.ac.uk/FOI/Information-strategy.pdf
- Jane C. Linder Uncover Hidden Competitive Value Using Information Strategy // Сайт в Інтернеті: http://www.accenture.com/Global/Research_and_Insights/Outlook/By_Alphabet/UncoverStrategy.htm
- Сомов Е. Структурные кризисы и метатехнологии // Сайт в Інтернеті: http://citcity.ru/integration/articles/
